Доказова медицина – панацея чи профанація?

Вітаю!

Усе частіше як у професійному середовищі медиків, так і у побуті використовують термін «доказова медицина» (англ. “evidence-based medicine“).

Конотації при цьому зустрічаються різні —

• від улесливого поклоніння та неухильного прийняття
• до категоричного відторгнення та найжорсткішої критики.

У цій публікації я спробую описати ключові положення, «за» та «проти» та моє особисте розуміння прикладного сенсу цього поняття.

Уникаючи цитування визначення терміну з першоджерел (Ви його можете легко знайти), підкреслю суть: це медична практика, яка ґрунтується на доказах, на найнадійніших даних, найкращих технологіях діагностики, лікування, профілактики.

Синонімічними термінами є «наукова медицина», «належна клінічна практика», навіть «клінічна епідеміологія» тощо.

Для визначення того, що саме можна вважати доказовим у медицині, розроблено і продовжують розвивати:

• методологію проведення наукових медичних досліджень,
• класифікацію різних джерел досліджень з виділенням так званих рівнів (груп) доказовості,
• реєстри,
• експертні групи,
• стандарти та клінічні вказівки
• та багато іншого, що дозволяє всім причетним до медичної діяльності здійснювати її якнайкраще.

Начебто — суцільний позитив. Звідки ж критика?

З відомого мені переважно критика доказової медицини зводиться до:

• конфлікту інтересів – наприклад, фармацевтичні компанії зацікавлені у фінансуванні певних вигідних їм досліджень (і є спокуса приховати негативні моменти, а то й вплинути на їхні результати);
• занадто сильного узагальнення чи, навпаки, надмірної вибірковості — наприклад, рідко вдається врахувати індивідуальні особливості конкретного пацієнта, поєднання захворювань тощо;
• трудомісткості отримання доказових даних, а отже — неможливості у найближчому майбутньому здійснити наукові дослідження найвищого рівня доказовості навіть із найбільш нагальних проблем медицини, тим більше з усіх;
• шахрайського використання цього поняття виключно з маркетинговою метою та іншого.

Все це справедливо повністю або частково.

Хоча ніхто зі спеціалістів, будучи в здоровому глузді, не заперечує, що поки що нічого кращого, ніж положення доказової медицини, у нас немає.

І багатьма досягненнями сучасної медицини завдячуємо саме доказовому, науковому підходу.

В ідеальному варіанті найбільш обґрунтованою (доказовою, належною) вважається медична практика, яка враховує як мінімум три аспекти:

1. медичні дані із найвищим рівнем доказовості;
2. клінічне мислення та досвід медика;
3. індивідуальні особливості та задоволеність пацієнта.

Тому нашим проектам,

– НДІ доказової медицини та

– Асоціації доказової медицини

і дано саме такі назви.

А в мережі власних медичних кабінетів, центрів, клінік «Мій доктор», що увійшла до структури НДІ Доказової медицини, принцип доказової медицини «з душею» обрано як ключову концепцію.

Детальніше різні аспекти проблеми доказовості у медицині ми розглянемо у наших подальших публікаціях.

А ви що думаєте з цього приводу?

Викладіть Вашу думку та запитайте у коментарях, будь ласка.

До побачення і обов’язково – будьте здорові (довго і щасливо)!

З повагою, Ваш Олексій Калмиков